"Хто такий Бандера?" - це дуже хороше і складне питання — тому що відповідь залежить від історичного контексту, точки зору і джерел інформації.
Ось пояснення, чому одні вважають Степана Бандеру героєм, а інші — “бандитом”.

🔹 1. Чому його називали “бандитом” або “злочинцем”

Так його називала радянська пропаганда, і ці твердження збереглися в масовій свідомості частини людей.

Причини:

1. Боротьба проти СРСР.
   Бандера й його організація (ОУН) виступали за незалежність України, а не за перебування у складі Радянського Союзу.
   Для радянської влади такі дії були ворожими — тому ОУН і УПА оголосили «бандитами», «фашистами» і «зрадниками».

2. Антипольські та антиєврейські акції.
   Деякі підрозділи, пов’язані з ОУН(б) і УПА, були причетні до жорстоких етнічних конфліктів, особливо на Волині (1943 р.) — коли загинули десятки тисяч поляків.
   Також окремі члени ОУН на початку війни співпрацювали з німцями, сподіваючись, що ті дозволять створити незалежну державу. Це пізніше використали вороги Бандери, щоб звинуватити його в “фашизмі”.

3. Дії підпілля.
   Після війни УПА продовжувала боротьбу з радянськими структурами (МДБ, НКВС).
   Радянські документи описували ці бої як “розбійницькі напади”, а повстанців — як “бандитів”, хоча насправді це була антирадянська партизанська війна.

🔹 2. Чому інші вважають його героєм

1. Боровся за незалежну Україну.
   Для багатьох українців Бандера — символ боротьби за свободу від окупаційних режимів (Польщі, нацистської Німеччини, СРСР).

2. Не співпрацював із нацистами.
   Коли Гітлер відмовився визнавати українську державу, Бандеру заарештували й посадили до концтабору “Заксенгаузен”, де він пробув більшу частину війни.

3. Його ім’я стало символом спротиву.
   Навіть після смерті радянська влада боялася “бандерівців” — це означало, що ідея незалежності залишалася живою.

🔹 3. Підсумок

“Бандит” — це ярлик радянської пропаганди, яким намагалися знищити український визвольний рух.
Для українців, які прагнули незалежності, Бандера — борець за свободу, хоч і суперечлива постать через жорсткі методи та радикальні погляди його організації.

Коли кажуть, що Степан Бандера та його організація (ОУН і УПА) використовували жорсткі методи, мають на увазі конкретні дії під час визвольної боротьби. Деякі з них були наслідком війни і підпільної боротьби, але частина — викликає суперечки й сьогодні.

Ось приклади:

🔹 1. Ліквідації “ворогів української справи”

• ОУН(б) (організація Бандери) застосовувала терористичні методи проти представників польської влади у 1930-х роках, ще до Другої світової війни.

• Наприклад:

  • 1934 року було вбито міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Перацького, який відповідав за репресії проти українців.

  • Організаторами були члени ОУН, а Бандера як крайовий провідник схвалив акцію.

• Польська влада заарештувала багатьох оунівців, у тому числі самого Бандеру. Його засудили до смерті, але вирок замінили на довічне ув’язнення.

🔹 2. Боротьба з окупаційними режимами

• Після 1941 року, коли Німеччина напала на СРСР, частини ОУН спочатку сподівалися на створення незалежної України.

• Але після того, як німці заарештували Бандеру й розігнали його уряд у Львові, стосунки з нацистами стали ворожими.

• УПА воювала і проти німців, і проти радянських військ, і проти польських формувань.
  Це створило ситуацію багатостороннього конфлікту, у якому часто гинули цивільні.

🔹 3. Волинська трагедія (1943 р.)

• Найболючіша сторінка — етнічне протистояння між українцями та поляками на Волині та в Галичині.

• За різними оцінками, у 1943–44 рр. загинуло від 40 до 100 тисяч поляків і кілька тисяч українців у відповідь на напади.

• УПА та місцеві загони ОУН(б) проводили акції проти польського населення, вважаючи його “опорою окупаційної влади” або потенційною загрозою для майбутньої української держави.

• Польська сторона проводила антиукраїнські каральні акції у відповідь.

• Це був взаємний терор, який нині історики називають трагедією двох народів.

🔹 4. Підпілля після війни

• Після 1945 року УПА продовжувала боротьбу проти радянської влади — напади на військові гарнізони, партійні установи, колгоспи.

• Радянська пропаганда це називала “розбоєм”, але з боку повстанців це була спроба партизанської війни.

• Відомі реальні історії боїв, наприклад:

  • Бій біля села Гурби (1944) — одна з найбільших битв УПА проти НКВС, де загинуло понад 400 повстанців.

  • Акція “Вісла” (1947) — депортація українців із Польщі, яку польська влада провела після збройних сутичок з УПА.

🔹 5. Висновок

Жорсткі методи — це не вигадка, але й не лише “злочини”.
Це були методи визвольної боротьби у часи війни, коли підпілля діяло проти потужних армій і на окупованій території.
Проте — деякі акції, особливо проти мирного населення, залишаються морально суперечливими і сьогодні.