Мікроменеджмент (англ. micromanagement) — це стиль управління, коли керівник надмірно контролює всі дрібні дії підлеглих, постійно втручається у процеси й не залишає простору для самостійних рішень.

🔎 Що мається на увазі, коли кажуть:

"Я не займаюсь мікроменеджментом" — керівник має на увазі, що він:

• не стоїть "над душею" у працівників;

• не перевіряє кожен крок;

• довіряє людям виконання завдань;

• дає більше свободи й відповідальності.

✅ Плюси відсутності мікроменеджменту

• Довіра й мотивація: працівники відчувають відповідальність і більше залучені.

• Швидкість роботи: не потрібно чекати схвалення на кожен крок.

• Креативність і ініціатива: люди можуть знаходити власні рішення.

• Менше навантаження на керівника: він може займатися стратегією, а не дрібницями.

❌ Мінуси (ризики)

• Втрачений контроль: якщо команда недосвідчена, можуть з’явитися помилки.

• Невизначеність: не всі розуміють очікування без чіткого керівництва.

• Різна якість виконання: одні зроблять добре, інші — абияк.

🔄 Коли мікроменеджмент може бути корисним

• Новачки в команді — їм ще потрібні детальні інструкції.

• Критичні завдання — де ціна помилки дуже висока (медицина, авіація, фінанси).

• Тимчасово — щоб відлагодити процес, а потім відпустити контроль.

📌 В ідеалі — баланс.

• На початку (новий співробітник чи новий проект) — більше контролю.

• Згодом — делегування і довіра.

Тому коли хтось каже "я не займаюсь мікроменеджментом", це зазвичай означає: я довіряю команді, працюю через делегування і результати, а не через контроль кожної дрібниці.