Слово «Амінь» (івр. אָמֵן‎ – amen) у молитві означає «істинно», «воістину так», «нехай так буде».

Його вживають наприкінці молитов або після слів священика/молитовного тексту, щоб підтвердити щирість і згоду з тим, що було сказано. Тобто, коли людина промовляє «Амінь», вона ніби засвідчує:

• «Я вірю, що це правда»,

• «Я згоден з цими словами»,

• «Нехай так здійсниться».

У християнській традиції «Амінь» є печаттю молитви, знаком довіри до Бога. Подібне вживання зустрічається і в юдаїзмі, і в ісламі.

Ось як тлумачать «Амінь» у різних християнських традиціях:

🔹 В православ’ї

• «Амінь» – це свідчення віри та згода з молитвою.

• Віряни промовляють його після молитовних вигуків священика, підкреслюючи, що слова служби стосуються і їхнього серця.

• Святі отці казали, що вимовляти «Амінь» означає ставити печатку на своїй молитві.

🔹 У католицизмі

• Має подібне значення: «так, воно істинно».

• Особливий акцент робиться під час Євхаристії (Святого Причастя): коли священик каже «Тіло Христове», віруючий відповідає «Амінь», підтверджуючи свою віру в присутність Христа.

• Таким чином, це не просто «закінчення молитви», а особисте визнання віри.

🔹 Додатковий символізм

• Слово «Амінь» є одним із імен Ісуса Христа в Одкровенні: «Так говорить Амінь, Свідок вірний і правдивий» (Одкр. 3:14).

• Тому воно також сприймається як знак того, що Христос є істина і завершення всього.

✨ Отже, «Амінь» — це не просто формула в кінці молитви, а вираз довіри, віри і єдності з Богом.